Неспинно спливають роки. Все глибше уходять в історію грізні роки Великої Вітчизняної війни. Давно відлунали канонади запеклих боїв, поросли травою окопи, над землею знову сходять мирні світанки. Але щороку 9 травня в нашому селі ми несемо квіти ветеранам, схиляємось у пошані перед пам'ятниками спочилим солдатам, дякуючи за мир­не небо, за життя, за щастя і свободу, за нашу вільну Бать­ківщину.

Цього дня  в нашому селі як і по всій Україні вкриваються весняним кві­том і величні пам'ятники, і скромні обеліски. І це означає, що пам'ять народна жива, що подвиг загиблих не забутий. Свято Перемоги — радісне і гірке. Радісне, тому що воно принесло на нашу землю і землю багатьох інших братніх країн мир. А гірке, бо ціна цій радості — життя мільйонів наших співвітчизників.

Свято в селі розпочалось покладанням квітів біля пам’ятника загиблим воїнам та пам’ятника воїнам – односельчанам які не повернулись з війни. Учні нашої школи під керівництвом вчителя історії Деревянко Л.В. підготували виступ, та за традицією виступили біля пам’ятника загиблим воїнам. Також ветеранам та гостям свята наші діти подарували квіти.

Цього року 9 травня святкувала своє 85 річчя колишній директор школи Ріпка Зіна Дмитрівна. Учні нашої школи разом з педагогічним колективом привітали її з ювілеєм та побажали довгих років життя та здоров’я.